З велосипедом

0 notes &

30 днів з велосипедом

Вирішив долучитися до ініціативи «30 Days of Biking». Минулого року читав у блозі Кевіна Мейне про те, як він намагався цілий квітень щодня їздити велосипедом, але якось пропустив розповідь про те, чому він це робив. Вчора, нарешті, дізнався. Ось так описується проект на власному сайті.

Ми заохочуємо велосипедистів та не-велосипедистів пообіцяти їздити велосипедом 30 днів. Поїхати ним на роботу або хоча б прокотитися ввечері навколо кварталу. Ця обіцянка поєднує нас як спільноту велосипедистів. Ми всі закохані у велосипед і знаємо, що велосипед робить нас кращими, об’єднує людей та допомагає навколишньому середовищу.

Ти обіцяєш їздити велосипедом. Ми обіцяємо дарувати. За кожні 30 осіб, що пообіцяли крутити педалі кожного квітневого дня, ми подаруємо велосипед дитині через Free Bikes 4 Kidz.

До речі, проект розвивається з 2010 року, в основному, завдяки хештеґу #30daysofbiking, яким учасники позначають свої пригоди у соцмережах та блоґах. Тож мій інстаґрам незабаром теж поповниться знімками з цією позначкою, а в «З велосипедом», напевно, викладатиму дайджести, як це робив Кевін. Якщо ви трохи запізнилися з початком — нічого страшного, зареєструватися й долучитися можна впродовж квітня.

1 note &

Ще трошки весни

В цей сонячний день сухі дороги просто кликали по них проїхатися. Старий добрий шлях через парк тепер в нових фарбах: багато блакитного з білим, трохи чорного й коричневого. Неймовірна краса!

0 notes &

Бувають же надзвичайно прості й чудові новорічні подарунки! :-)

Чому «З велосипедом»? Бо це подарунок від велосипедиста велосипедистові. І ще чудово пасує до приємної втоми від важкої їзди.

Дякую! ;-)

Бувають же надзвичайно прості й чудові новорічні подарунки! :-)

Чому «З велосипедом»? Бо це подарунок від велосипедиста велосипедистові. І ще чудово пасує до приємної втоми від важкої їзди.

Дякую! ;-)

0 notes &

Раптова весна

Здавалося, велосипед можна приводити до ідеального стану і лишати чекати весни. Адже їзда по снігу на маленьких гладеньких колесах, як з’ясувалося минулої зими, — заняття досить екстремальне.

Але де той сніг? Вчора зранку світило таке яскраве і тепле сонце, що велосумка була витягнута з далекого закутку, ровер протертий, гальма перевірені. Їхати недалеко, часу вдосталь, телефон у кишені вже чекає, доки на ньому ввімкнуть фотокамеру. І, звичайно, з усіх варіантів дороги я вибрав ту, що йде через парк.

Власне, цим весняним днем поїхав на різдвяний концерт моєї школи, поспівав польских колядок. Було святково і затишно. Всіх католиків — з прийдешніми святами!

0 notes &

Чорна кішка, темний парк

У мене є улюблений шлях до школи, коли я їжджу ровером. Він коротший за звичайний, тому ухил дещо більший, ніж я звикла за перший місяць. Спочатку летиш вузенькими вуличками, затримуючи подих і подумки хапаючись за серце на поворотах, потім в’їжджаєш до великого парку, в якому немає освітлення, зате і людей майже немає (особливо в темну пору доби). Тут потрібно трошечки піднятися вгору, зате потім на тебе чекає захоплюючий і стрімкий спуск, який я б побоялася здійснити на своїй Хмаринці. Зате Марс нічого не боїться — вона досвідчена і терпляча, тільки часом зойкає від несподіваних поворотів долі. За парком починається звичайнісінький собі шлях по дорогах з машинами та велодоріжками, тому про нього навіть розповідати сьогодні не буду. 

І от він — той самий підйом до тіємничого і загадкового парку, який я звикла на час подорожі крізь нього вважати своїм. Якби не знала, котра година, подумала б, що вже глибока ніч: навкруги темно, тихо, тільки якийсь велосипедист поблискує червоним десь далеко попереду. Я вже майже досягла найвищої точки [насолоди], з якої почнеться «політ», але раптом в світлі моєї одинокої фари виринає Вона — темна і таємнича, сповнена грації і впевненості, чорна, як вся ніч навколо, і тиха, як затамований подих. Як я це все одразу зрозуміла? Я могла б дотягнутись до неї рукою через дві секунди, якби захотіла. І я бачила, як вона проводжала мене поглядом. На ці дві секунди моє серце зупинилося. Я одразу уявила собі, як зустріла б Її на наступній, швидкій частині шляху, коли зупинитися було б вже неможливо, і уява намалювала в моїй голові яскраву картинку нашого з Нею єднання (як символічно! То ж мої улюблені кольори — я, вся синя, і Вона, вся чорна). А розділити нас могла б звичайнісінька біла або світлоповертальна стрічечка на її рукаві, чи світлий шарф, чи навіть капелюшок…

0 notes &

Практичність проти спорту (переклад)

Через те, що велосипедом я їжджу всюди, а людям це видається дивним, я отримую безліч дивних питань.

Пояснювати відмінність міського велосипедиста і спортсмена вже набридло. Тому я почала прикидатися дурненькою і питати, чи роблять вони так перед кожною поїздкою в автівці:

Просто для розваги змушуючи пояснювати відмінність між звичайним водієм і спортсменом-гонщиком.

Оригінал на Bikeyface.com.
Переклав Ведомир Ареміх.

0 notes &

Вчора в гості приїжджала Іра Бондаренко з Асоціації велосипедистів Києва. Було тепло і сонячно, тому велопоїздка до Музею японського мистецтва і техніки Манггха плавно перейшла в 30-кілометрову прогулянку вздовж Вісли аж за межі Кракова.

Тепер я знаю там чудові велодоріжки, на яких можна в абсолютному спокої годину-другу покрутити педалі, насолоджучись краєвидами.